На Кам'янеччині чоловік просив визнати дружину безвісно відсутньою

Но­во­ушиць­кий район­ний суд від­мо­вив у за­до­во­лен­ні за­яви жи­те­ля Кам’янець­-По­діль­сько­го району про виз­нання його дру­жи­ни без­вісно від­сутньою.

За сло­ва­ми чо­ло­ві­ка, на по­чат­ку груд­ня 2020 ро­ку його дру­жи­на вий­шла з до­му та до цього ча­су не по­вер­ну­ла­ся, міс­це її про­жи­ван­ня та пе­ре­бу­ван­ня не­ві­до­ме. На­ра­зі він сам ут­ри­мує двох їх­ніх не­пов­но­літ­ніх ді­тей та хо­че от­ри­ма­ти со­ці­аль­ну до­по­мо­гу з втра­ти го­ду­валь­ни­ка, то­му звер­нувся до су­ду з про­хан­ням виз­на­ти жін­ку без­вісно від­сутньою.

Уточ­нив, що не знає, чо­му зник­ла дру­жи­на, мов­ляв, сі­мей­них не­га­раз­дів у них не бу­ло. З ча­су її зник­нення до пра­во­охо­рон­ців не звер­тався й сам її не шу­кав.

Як вста­но­вив суд, дру­жи­на за­яв­ни­ка пра­цю­ва­ла фель­дше­ром. У 2019 ро­ці Ду­на­євець­кий район­ний суд за служ­бо­ве під­роблен­ня та прив­ласнен­ня, роз­тра­ту або за­во­ло­дін­ня чу­жим май­ном шля­хом злов­жи­ван­ня служ­бо­вою осо­бою сво­їм служ­бо­вим ста­но­ви­щем за­су­див її до 1 ро­ку ув’яз­нення з поз­бавлен­ням пра­ва обій­ма­ти по­са­ди, пов’яза­ні з ор­га­ні­за­цій­но-роз­по­ряд­чи­ми та ад­мі­ніс­тра­тив­но-гос­по­дарсь­ки­ми фун­кці­ями стро­ком на 2 ро­ки. З 2020 ро­ку во­на пе­ре­бу­ває у роз­шу­ку.

За да­ни­ми ЄДРСР, у трав­ні й чер­вні 2021 ро­ку її за­хис­ник звер­тався до су­ду з за­явою про пе­рег­ляд цього ви­ро­ку за но­во­ви­яв­ле­ни­ми об­ста­ви­на­ми та з кло­по­тан­ням про відс­троч­ку його ви­ко­нан­ня, але суд від­мо­вив у за­до­во­лен­ні.

Ли­ше піс­ля до­пи­ту свід­ків та дос­ліджен­ня до­ку­мен­тів, які вит­ре­бу­вав суд, за­яв­ник до­дав, що не по­ві­до­мив про об­ста­ви­ни при­тяг­нення його дру­жи­ни до кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті, ос­кіль­ки це "ду­же важ­ка те­ма" для нього, а про звер­нення ад­во­ка­та дру­жи­ни у 2021 ро­ці до су­ду із за­ява­ми, пов’яза­ни­ми із ви­ко­нан­ням ви­ро­ку, він не знав.

Суд за­ува­жив, що по­ка­зан­ня свід­ків й дос­лідже­ні пись­мо­ві до­ка­зи під­тверджу­ють ту об­ста­ви­ну, що жін­ка дій­сно не про­жи­ває з сім’єю у се­лі, про­те са­ма по со­бі три­ва­ла від­сутність осо­би за міс­цем про­жи­ван­ня або ре­єс­тра­ції — це не бе­зу­мов­на під­ста­ва для виз­нання її без­вісно від­сутньою.

На дум­ку су­ду, ого­ло­шен­ня (дру­жи­ни за­яв­ни­ка) у роз­шук як осо­би, яка ухи­ля­єть­ся від від­бу­ван­ня приз­на­че­но­го ви­ро­ком су­ду по­ка­ран­ня, та при­хо­ву­ван­ня за­яв­ни­ком фак­тичних об­ста­вин спра­ви що­до зник­нення дру­жи­ни, фак­ту приз­на­чен­ня їй по­ка­ран­ня у ви­ді поз­бавлен­ня во­лі, є дос­татньою під­ста­вою вва­жа­ти, що [во­на] умис­но при­хо­вує своє міс­це­пе­ре­бу­ван­ня, са­ме з ме­тою ухи­лен­ня від від­бу­ван­ня приз­на­че­но­го ви­ро­ком су­ду по­ка­ран­ня, — заз­на­чив суд.

Суд­дя та при­сяж­ні дій­шли вис­новку про від­сутність юри­дич­но­го скла­ду, який не­об­хідний для виз­нання осо­би без­вісно від­сутньою, че­рез що під­став для за­до­во­лен­ня за­яви не­має.

Читайте також: "Студентка кам'янецького вишу стала однією із кращих у волейболі".