По іншу сторону камери: Володимир Мазуренок

Спецтема від "3849.com.ua" - "Знайомі незнайомці". Журналісти сайту будуть знайомити читачів із творчим масивом Кам'янця-Подільського, щоб імена тих, які відомі далеко за межами міста або й країни були відомі у рідному краї.

Володимир Мазуренок, фотограф. Народився у місті Деражня, Хмельницької області. Один з топових фотографів Кам’янця-Подільського, хоча відомий вже і за його межами. Навчався у Кам’янець-Подільському коледжі культури і мистецтва. Улюблений жанр - street photo.

Як фотографія стала частиною вашого життя?

Пам’ятаю, як у дитинстві любив розглядати "Зеніт" старшого брата. Тоді він здавався чимось надто складним і я зовсім не розумів, як це працює. А ще дуже любив переглядати сімейні фотоальбоми, яких у нас вдома багато. Мені подарували першу плівкову "мильничку", коли я навчався у другому класі. Плівки на 24 кадри мені вистачило на годину, що в той час вважалося марнотратством. Мабуть, вже тоді в мене вселився дух репортажного фотографа. До речі, фотографував я тоді весілля своєї сусідки. У провінції не було популярним замовляти фотографа на свята і ним ставав кожен, хто має камеру. У старших класах у мене була все ж "мильничка", але вже цифрова. У школі я часто фотографував комах, птахів і все подібне для вчительки біології, за що мав певні бонуси. Але серйозних намірів присвятити себе фотографії у мене не було. Рішення подати документи в Кам’янець-Подільський коледжу культури та мистецтв виникло спонтанно, коли в буклеті я побачив спеціальність "кіно-фото-відеосправа". Навчання мені давалося легко і на першому курсі в мене з’явилася перша "дзеркалка" "Nikon D60". На третьому курсі я придбав професійну відеокамеру і почав непогано заробляти на весіллях. Але швидко перегорів і вже через два роки камера припадала пилом. Після закінчення навчання стажувався на обласний телеканал, та не зміг працевлаштуватися через проблеми із зором. У 2014 році відкрив власний фотосалон у рідному місті Деражня, але через кризу бізнес не пішов. Провінція затягувала і я не розвивався творчо та професійно, час від часу фотографуючи весілля знайомим. У 2015 мені запропонували вакансію дизайнера у відомій в нашому місті газеті і я переїхав у Кам’янець-Подільський.

Фото: із особистого архіву Володимира Мазуренка

УКам’янці справи пішли краще?

Однозначно. Наприкінці вересня я переміг на фестивалі "Вітрила пригод" (м. Луцьк) в номінації "портрет". У 2015 році відбулося дві масштабні персональні фотовиставки "LifeLapse" у Кам’янець-Подільській міській бібліотеці й "Місто семи культур" у Бердичеві. Після виставки я вперше дізнався як це, коли тебе впізнають на вулиці. До кінця 2016 року у мене вже було достатньо клієнтів, щоб піти з газети та присвятити себе улюбленій справі. У 2016 було ще дві персональні виставки "Street moments" у Жовклі та "StoryLines" у Бердичеві. Ось уже майже два роки я заробляю лише фотографуванням і мене це влаштовує.

Чи маєте улюбленого фотографа, роботами якого надихаєтесь?

О так, з українських найбільше захоплююся світлинами Олександра Ладанівського. Фаворитом серед іноземних залишається Анрі Картьє Брессон, який став батьком жанру вуличної фотографії.

Якому жанру віддаєш перевагу?

Якщо весільне фото для мене хоч і творча, але робота, то вуличний репортаж - це хобі. Чотири з шести моїх персональних виставок були в цьому жанрі. У червні 2017 року моя робота потрапила в топ 50 міжнародної премії "Street art photo 2017". У липні того ж року я переміг у конкурсі "Жовква крізь об’єктив". Тому куди б я не їхав, фотокамера завжди зі мною. І навіть, якщо я зроблю одне хороше фото, то кількаденне носіння камери абсолютно того варте. Щодня навколо нас відбувається багато цікавого, головне - ловити це з правильного ракурсу та в найкращий момент.

З ким зі знаменитостей хотіли би попрацювати?

Ніколи не ставив собі такої цілі. Проте уже працював на весіллі клавішника гурту "МотоР’Ролла", гарна була забава. А ще я люблю фотографувати акторів театру і кіно. Вони усі дуже фотографічні та круто позують. Можливо колись познімаю і голлівудських зірок.

А як часто фотографуєте просто для себе, гуляючи з фотоапаратом?

У Кам’янці фотографую не так часто, як раніше. Хоча, коли є цікава подія чи гарна картинка за вікном, то кидаю все і біжу фотографувати. Серія з цьогорічним першим снігом непогано розлетілася соцмережами. Це завжди приємно, особливо, коли є багато коментарів. Також люблю фотографувати активні види спорту та концерти рок-гуртів. А ще надихають нові міста. Минулої зими за п’ять днів у Празі зробив фото більше, ніж тут за рік.

Фото: із особистого архіву Володимира Мазуренка

Які тренди у фотографії найбільш до вподоби вам? А які ні?

Тренди - це тонка тема. Якщо брати в загальному, то найкращим є те, що фотографія стає все популярнішою. Фотографів зараз дуже багато і конкуренція стає сильнішою, що позитивно впливає на якість послуг. Але якщо чотири роки тому на першому місці стояли курси та майстер-класи, то зараз всі говорять лише про маркетинг та продажі. З одного боку без цього ніяк – пропозиція перевищує попит, а з іншого – на ринку послуг з’являється багато людей, які говорять краще, ніж фотографують. Тому потрібно пам’ятати, що фотографія – це мистецтво. А тренди, наприклад, весільної фотографії змінюються дуже швидко. Сьогодні - модно, а завтра - смішно. Якщо слідкувати за фотографами зі світовим іменем, то більшість з них дотримуються класичної фотографії. Також завдяки вільному інформаційному простору до нас приходять речі, які є звичними в Європі. Наразі в Україні найактивніше розвивається ньюборн (знімання новонароджених), переважно цим займаються фотографи-жінки. Також популярною стає зйомка family day – фотограф проводить із сім’єю цілий день і фотографує абсолютно все: від приготування сніданку до читання казок дітям перед сном.

Значну частину вашої роботи становить весільна зйомка. Які складнощі вона супроводжує?

Мабуть, найскладнішим є те, що потрібно багато часу проводити "на ногах". Цього року в мене було два весілля поспіль у Тернопільській області. Враховуючи їхні традиції, я не спав майже 50 годин. І це не просто 50 годин без сну, це - активна робота. Але для мене це все ж легше, ніж 8 годин в офісі. Ще однією складністю є неймовірна відповідальність. Найстрашніше, на мою думку, втрата матеріалу. Тому в мене фото зберігаються мінімум на трьох носіях. Цього року у мене вийшла з ладу карта пам’яті, на якій було все від ранку нареченої до першого танцю. Мені пощастило, адже в сервісі змогли відновити 80% фотографій. На це я витратив ввесь гонорар.

Фото: із особистого архіву Володимира Мазуренка

Розкажіть про ще одну грань свого життя – письменство.

Ще в школі я любив гратися римами, щоб повеселити однокласників. Але те, що я вважаю письменством я почав робити після повернення в Кам’янець-Подільський. У Інстаграмі публікую те, що написано доступною мовою і завжди тішуся, коли комусь це подобається, один з них навіть мама репостнула. Багато текстів є піснями, які я виконую на гавайській гітарі. Ще одне хобі - це кухня. Готувати я дуже люблю, багато експериментую. Раніше часто запрошував друзів на вечері, зараз готую для коханої. Я взагалі рекомендую всім займатися тим, що приносить задоволення і нікого не слухати. Хочеш співати - співай, хочеш писати картини - lets go!

Розкажіть трохи про плани.

Наразі я вже півтора року збираю матеріал для сьомої виставки й досі не знаю, коли вона відбудеться, хоча організатори зацікавленні в її проведенні. Я вважаю, що на виставках фотографи мають показувати вищий пілотаж, а для всього іншого є соцмережі, які значно ефективніші в плані охоплення аудиторії. Стаціонарні виставки скоріше для вузького кола поціновувачів мистецтва, до того ж їх проведення недешева річ і спонсорів знайти нелегко.

Дякую за розмову!

Читайте також: "Особистий простір Віоліни Ситнік"