Кам’янець-Подільському відмовили, Хмельницький стоїть на місці, а Старокостянтинів планує "розширюватись"

Що думають про об’єднання навколо міст обласного значення міські голови.

4 травня Президент України Петро Порошенко підписав Закон щодо добровільного приєднання територіальних громад до міст обласного значення.

Закон дозволяє містам обласного значення згуртувати навколо себе сусідні сільські та селищні ради і стати центром об’єднаної громади без зайвих бюрократичних процедур – в тому числі, без проведення виборів.

Перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України В’ячеслав Негода коментуючи закон сказав, що «політичні і економічні вигоди від приєднання очевидні і для міст, і для сусідніх селищ та сіл». Ми запитали міських голів міст обласного значення Хмельниччини, чи справді вони, як каже Негода, бачать політичні і економічні вигоди, що вони думають про закон і чи почали процес об’єднання?

Михайло Сімашкевич, Кам’янець-Подільський: Питанням децентралізації і добровільного об’єднання територіальних громад Кам’янець-Подільська міська рада почала займатися одразу з моменту прийняття Верховною Радою 5 лютого 2015 року відповідного Закону України.

Тоді ж ми одразу оголосили сільським радам Голоскова, Гуменців, Довжка, Зіньківців, Кам’янки, Панівців, Колибаївки та Слобідки Кульчиєвецької про своє бажання згуртувати всі наші зусилля, можливості і ресурси задля інтересів громад.

Для цього на кожну сільську раду від сесії міської ради направили пропозицію щодо ініціювання добровільного об’єднання територіальних громад. Було багато обговорень, суперечок, але у відповідь ми отримали листи-відмови про те, що підтримки дана пропозиція серед жителів сіл та депутатів сільських рад не знайшла. Зараз біля міста є лише одна Кам’янська сільська рада, яка не об’єдналася. Вони найближче до нас, використовують інфраструктуру міста, наші школи і садочки, я думаю це було б доцільне об’єднання. Але ми всі чудово розуміємо – хто перший об’єднався, той і отримав перші кошти. Зараз з кожним роком, грошей на громади буде все менше.

Василь Сидор, Славута:Закон треба було прийняти ще три роки тому. Ми пропонуємо всім селам, але то їхнє право – хочуть об’єднуватися, чи залишатися самостійними – ми готові працювати з усіма. Роботу про об’єднання проводили із 2015 року, коли процес децентралізації розпочався. Зараз ми чекаємо, коли закон буде надрукований, подивимося що там написано точно і тоді будемо зустрічатися із сільськими радами. Немає чого відтягувати – і так уже втратили багато часу!

Олександр Супрунюк, Нетішин:Ми роботу почали проводити ще у 2015 році, тоді були навколо нас села, які можна було б об’єднати, але нас не пустили двічі на вибори. Зараз, після того, як навколо нас вже утворилися громади, залишилася лише одна Кривинська сільська рада. Ми з ними готові об’єднуватися і нам цього достатньо. Але. Раніше у нас були домовленості з усіма про об’єднання, але у грудні минулого року, під час громадських слухань у Кривині прийняли рішення про те, що об’єднуватимуться з Нетішином лише під час чергових виборів, тобто у 2010 році. Зараз не зацікавлені у цьому ні депутати сільської ради, бо вони втрачають повноваження, ні виконавчий комітет. Тоді, коли всі хотіли, не пустили, а зараз уже пізно. Аргументи про те, що місто матиме землі, які приєднаються, то наше місто має достатньо землі. А в тих селах, про які ми говоримо, землі немає взагалі. Тому для нас це не аргумент.

Олександр Симчишин, Хмельницький:Закон оцінюю як позитивний, бо він розв’язує руки для міст обласного значення. Раніше їх стримували і не давали цього шансу. Хмельницький розуміє: для того, щоб розвиватися і рухатися далі, потрібні нові території. Ми вже тривалий час ведемо розмови із деякими селами про об’єднання, але поки все стоїть на місці, бо об’єднання – це палка із двома кінцями. З одного боку, ці села природнім шляхом інтегровані в міську інфраструктуру, бо діти ходять у школу, люди працюють в місті, з іншого – вони все одно чомусь хочуть залишатися в селах. Тому закон – це добре, але далі питання за особистими відносинами еліт, влад, людей і так далі. Ми працювали по периметру з усіма селами, зацікавленість бачимо з боку Шумівець, Давидковець, Пирогівець та Прибузького. Але це, поки що, просто діалог, а не конкретні кроки.

Михайло Полодюк, Шепетівка:На першому етапі, коли готувалася територіальна реформа, ми були зацікавлені щоб об’єднатися із найближчим селом, яке поряд із нами – Судилковим. У нас є спільна межа, внутрішні маршрути, більшість жителів їхніх працює в Шепетівці і так далі. На це мені в адміністрації тоді сказали: якщо Судилків об’єднається із Шепетівкою, то весь район, усі села підуть під Шепетівку. Районна адміністрація, за погодженням із обласною, поділили район на території і в результаті утворилися Судилківська, Ленковецька і Грицівська громади. У перспективному плані є ще й Михайлюцька. Шепетівку з усіх майже боків відрізали громадами. Поряд із нами зараз, на відстані 5-10 кілометрів залишилися три населені пункти: Пліщин, Плесна і Жилинці. Якщо керуватися тим, що об’єднання має бути взаємовигідним то у нас вигоди немає. Ми й так в усі роки незалежності маємо прямі міжбюджетні відносини і тільки почали потроху ставати на ноги. Земель у навколишніх селах, немає, бо вона вся розпайована і майно роздане. Шепетівці залишиться тільки «тягнути» соціальну сферу: садочки, школи, які треба закривати, клуб і сільська рада. То яка тут перспектива?

У цьому процесі обов’язково має бути підтримка держави. Чітко має бути розписана державна програма на п’ять чи десять років кому і яка підтримка буде, щоб розуміти куди рухатися і на що розраховувати.

Микола Мельничук, Старокостянтинів:Дуже позитивний закон і я підтримую ідею об’єднання. Це можливість для розвитку територій, для того, щоб залучати інвестора бо будуть ресурси і земельні і людські. Якби я міг, то приєднав би, і так буде саме доцільно, весь Старокостянтинівський район в одну громаду і ще й три сільських ради Полонського району. В мене вже була сесія міської ради і я вже поінформував депутатів про те, що починаю перемовини із сільськими головами і запускаємо процес приєднання.