Кам'янчанин пройшов триатлон "Залізної людини"

Кам'янецький ІRONMAN - Дмитро Костюкович: " У кожного має бути свій триатлон"

5 жовтня команда сайту "3849.com.ua" мала можливість поспілкуватись із хорошою людиною, примірним сім'янином, адвокатом - Дмитром Костюковичем. Саме він заявив про нашу країну та місто на всесвітньовідомому змаганні з триатлону на витривалість "ІRONMAN", який відбувся в Барселоні 30 вересня.

Дмитро не просто брав участь, а зміг пройти найскладніше випробування людського організму на витривалість (3,8 км плавання у відкритій воді + 180 км велоперегонки + 42,2 км бігової марафонської дистанції) з результатом 12 годин 3 хвилини та здобути звання Залізної людини.

Команда "3849.com.ua" намагались дізнатись секрети успіху в самого героя, який вважає обов'язком ділитись своїми досягненнями і, можливо, мотивувати когось, "бо, на мою думку, це прекрасно!".

Як Ви дізнались про "ІRONMAN"?

Інтернет (показує офіційний сайт "ІRONMAN", з можливими датами проведення забігів).

Коли Ви почали займатись спортом професійно?

Професійно спортом я ніколи не займався. Власне і зараз я професійно ним не займаюсь. Це називається - любительський спорт.

Чому саме триатлон?

По-перше, це гарно. Це поєднання трьох видів спорту - плавання, велогонки та бігу. Плюс це випробування на витривалість. Найцікавіший довгий триатлон. Бо триатлон є різний: олімпійські дистанції, вони коротші, але більш швидкісні; довгий триатлон не олімпійський, але цікавий тим, що він досить поширений і набуває істотного поширення. На жаль, не так у нас в державі, як за кордоном.

Триатлон порівнюють з сучасним гольфом - це престижно, займатись триатлоном. Не можна займатись триатлоном, якщо не відбувся в якійсь сфері.

Саме тому, як правило, ним займаються люди не молоді, а середнього і старшого віку.

Зважаючи на це, чи є поділ на вікові категорії під час змагання?

Найбільш активна вікова категорія - це 30-50 років. Хоч є на змаганні і люди без рук, без ніг, сліпі, які долають цю дистанцію на калясках, за допомогою спеціального обладнання. Саме вони мотивують.

Що передувало досягненню Вашої мети?

До своєї мети я йшов 2,5-3 роки. Йшов поступово, тому що є два формата цього довгого триатлону - це напівзалізні дистанції (іншими словами "половинки"), я їх пройшов три.

Чи складний пошук тренера з триатлону і як відбуваються тренування?

В нашій області немає жодного тренера з триатлону, або я просто не чув. Я не мав можливості перейняти досвід. Зачепившись інформаційно, на якомусь каналі YouTube, побігувати почав, інформацію вивчав.

Ринок тренерів з триатлону існує, мало того, ще й дистанційно. Спочатку людина проходить повне медичне обстеження. Є спеціальна лабораторія, де тебе тестують під навантаженням. Крім здачі звичайних аналізів на спеціальному кардіостимуляторі вимірюється тиск під час бігу на біговій доріжці, навантаження. В процесі у тебе беруть кров, як ти "окиснюєшся". Для кожної людини є свої межі і бачивши твій стан здоров'я тренер, сидячи, до прикладу, в Києві чи Нью-Йорку на тиждень планує твоє тренування.

Під час виконання різного виду вправ ти вимірюєш, в яких пульсових зонах ти виконуєш це все за допомогою GPS-навігатора з датчиком серцевого пульсу. І коли ти біжиш, їдеш, пливеш і під час тренування ти бачиш свій пульс, швидкість і темп. Тоді тобі тренер пише, до прикладу, бігти 20 км на пульсі 145. Треба бігти і не передавити. Без фахівця не реально підготуватись.

Що означає підготовка до довгої дистанції?

Це старт, ейфорія. Відколи ти приїжджаєш на стар за кілька днів, підготовка - це піднесення, свято. Ще є 2,5-3 тисячі учасників, з кожним сім'я, друзі - це надзвичайно масове дійство, надзвичайно гарне дійство. Але, щоб до того дійти потрібно 1,5-2 роки клопіткої підготовки щодня. Є дощ, є сніг, вітер, холод, ранком темно, світло, спека, а ти зобов'язаний мінімум 1 раз в день чи навіть 2 (до роботи і після) займатись плаванням, велосипедом, бігом.

То Ви досить багато часу приділяєте тренуванням?

А виходу немає, ти мусиш підготуватись. Виходити без підготовки на таку дистанцію, на такий старт не серйозно і небезпечно. Для того, щоб вийти на таке змагання потрібно систематично працювати над собою, тоді буде результат і буде задоволення. Тому тут принцип який:

• постановка цілі;
• реєстрація (на сайті шукаєш для себе, що до душі, яка країна до нас ближча, обираєш дату, створюєш власний кабінет, переказуєш кошти за реєстрацію);
• далі щодня прокидаєтесь і планомірно рухаєтесь до своєї цілі.

Скільки коштує реєстрація та участь в змаганні?

Крім того, що це круто і престижно, це ще й не всім доступно. Це пов'язано з певними капітоловкладеннями: половинка - 300 євро, а повний - 600 євро. Далі йде екіпірування: плавання - гідрокостюм, через те, що холодно, можна замерзнути, окуляри і т.д., велосипед, одяг.

Не шкодуєте про кількість витрачених коштів?

Жодної гривні, долара, який я потратив, не жалкую. Я вважаю, що це інвестиція в себе, в свою сім'ю. Оскільки, мій успіх, мій загальний стан - це добробут і благополуччя моєї сім'ї.

Організатори забезпечують лише місцем проведення?

Не так все просто. Це надзвичайне дійство, це свято міста. Тому, що приїжджає 3000 учасників, з ними група підтримки, сім'я. Місто оживає, населення виходить на підтримку учасників. Коли йдеш на дистанцію люди підтримують. Причому, підтримують всіх.

Організація на великому рівні. До прикладу візьмемо велопробіг - це шосе, автобан, рух на якому повністю перекрито. Де які є перехрестя, там стоять спеціальні машини, задіяно багато людей. Ти їдеш по високоякісній дорозі. Також організатори забезпечують безпеку спортсменів. Траса для плавання теж позначена буями, які видно, тобто, відміряна певна територія, кілометраж. Харчування по трасі, забезпечення учасників водою.

Трасою є пункти харчування?

Пункти харчування та гідротації. Не перше, друге, третє, а водичка, кусочок банана, ізотонік. Процес не переривається, ти як стартанув, зайшов у воду, проплив, вийшов і в транзитній зоні ти маєш відносно 1 хв на те, щоб переодягтись (без допомоги рідних, вони вболівають за огородженням). Вскакуєш на велосипед і погнав 180 км на велосипеді в кожного заготовлене спеціальне харчування. Без підживлення неможливо навантаження витримати, закінчується пальне і все.

Давайте повернемось до теми сім'ї. Чи не відчуває ваша родина себе обділеними увагою?

Це болюче питання, з яким справляюсь. Це називається баланс інтересів. От у мене, які зараз інтереси, між якими я балансую:

1) сім'я;

2) робота;

3) хоббі.

Люди кажуть, що не можуть бігати, займатись, бо у них немає часу. Це все нісенітниця, часу у нас всіх однаково на всій планеті - 24 години. Питання в тому, як ти розподіляєш свій час. Чим більше ти займаєшся, тим більше ти цінуєш свій час, тим більше ти правильно його розподіляєш.

Умовно кажучи, найкращий момент для тренувань я обираю вранці, коли мої сплять. Ти себе дисциплінуєш - встаєш не о 7 годині, а 6 - 5:30. Для того, щоб встати раніше, треба лягти раніше, якщо ти не спиш 8 год на добу - триатлон не для тебе, якщо ти не будеш відновлюватись, бо сон найкращий спосіб відновлення. Не виспавшись ти будеш погано себе почувати і нічого не буде.

В своєму пості на Фейсбук Ви писали, що дружину теж залучаєте до триатлону. Займаєтесь разом?

У кожного має бути свій триатлон!

В житті кожної людини має наступити такий момент, коли проникнувшись атмосферою відчуваєш потребу цим займатись. Вона мене підтримувала на всіх стартах. Дружина завжди зі мною їздила, дивлячись на мене, на всіх вона заряджалась цією енергією. І так з'явилось бажання не просто спостерігати, а й брати в цьому участь. У неї є екіпірування все повністю, велосипед. Зараз ходить на плавання. І в результаті цього всього вона пробігла свою першу "половинку".

Гарантую, що наступного року вона зробить повний Айронмен.

Спілкуєтесь з учасниками змагання, можливо, ділитесь досвідом?

Коли я розпочинав можливості поспілкуватись не було. В процесі, коли все почалось спілкувався на тему триатлону зі своїм колегою з Кам'янця-Подільського Вадимом Рудиком, якого теж все це цікавить і ми разом брали участь у змаганнях. На пів-шляху до мети ми вже могли обмінюватись, так званими лайф-хаками, щодо харчування та обладнання.

У Вас ніколи не виникало бажання залишити це все?

Під час самого дійства, коли до старту йдеш залишити неможливо. На початку бувало всяке, міг і не виходити на тренування через погоду. Але після того, як зробив повну дистанцію відчуваю, що все можу.

Чи сприяли вам погодні умови під час проходження дистанції?

Погода була гарна, трохи вітряно, але то не суттєво. Якщо порівнювати із Сант-Польтеном... В Сант-Польтені, то була жесть. По-перше це гірська місцевість. Рано ми виїхали на старт, то була така злива, що двірники в машині працювали і не справлялись. Ми вийшли з машини, поки дійшли до велосипеда, то змокли до нитки. Температура +10, поки одягнув гідрокостюм, то промерз весь, на плаванні під час роботи трохи зігрівся. Коли сів на веласипед по тих серпантинах, особливо на спусках змерз неймовірно. Багато хто не вийшов, бо коли дощ - слизько, небезпечно. Було багато падінь, люди ламали руки, ноги.

А Вас не зупиняв такий ризик, можливість погіршити стан здоров'я?

Ні. Ризик, він завжди є. Ризик падіння присутній і за хорошої погоди. Можна просто йти і ногу підвернути. Про це не варто думати. Якщо людина думатиме про погане, то це обов'язково станеться. Але приїхавши з такої далечини відмовитись не міг.

Яку мету Ви переслідуєте під час занять триатлоном та беручи участь в Айронмені?

Це складне питання. Є люди адрелінозалежні. Напевно, у мене є ця залежність. Мені цікаво дослідити свої можливості. Я від цього ловлю кайф, я відчуваю свій розвиток. Вперед до нових вершин!!!