"Вознісся єси во славі, Христе Боже наш, радість сотворив учням обітницею Святого Духа, сповіщеним їм бувшим благословенням, що Ти єси Син Божий, Визволитель Світу, — урочисто співають сьогодні у храмах.
Всю свою історію людство прагнуло досконалості та ставило собі завдання здійняти себе на Божественну висоту, але усі зусилля лишались марними, незважаючи на окремі промені світла в особі святих. І ось в цей день колись пошкоджене гріхом людське єство посідає місце поруч із Творцем Всесвіту, адже Іісус Христос є не лише досконалим Богом, а й досконалою Людиною.
Сорок днів після Свого Воскресіння з мертвих Христос постійно з’являвся серед своїх учнів. Це був час підготовки апостолів до прийняття Духа Святого, час остаточного подолання маловір’я та нерозуміння справжньої місії Спасителя на землі.
Цей період став часом повернення їм радості спілкування з Сином Божим, часом, який перетворив апостолів із розгублених та заляканих людей на сильних духом проповідників Воскресіння Христового, готових іти за свою віру навіть на смерть. За ці сорок днів вони на власні очі переконались у тому, що їхній Вчитель подолав смерть і преобразив людське єство.
А на сороковий день після Воскресіння Христос з’явився апостолам в Єрусалимі та вивів їх на Єлеонську гору. Там звелів їм очікувати на сходження Духа Святого, а до того не розходитись і перебувати разом у спільній молитві. Після цього, здійнявши руки, Господь благословив апостолів, і коли благословляв, почав віддалятися від них. Врешті світла хмара сховала Його від очей учнів.
У книзі Діянь апостольських знаходимо оповідь про те, як учні Христові стояли і дивилися на хмару, що обійняла Христа, та раптом перед ними стали два ангели "і сказали: Мужі галілейські, чого стоїте, і дивитесь на небо? Цей Іісус, Який вознісся від вас… прийде так само, як ви бачили Його, коли Він відходив…".
Апостоли вклонилися Господові та повернулися до Єрусалима.
Останні слова, які Христос промовив у мить свого Вознесіння до апостолів, а отже, і для нас – згідно з Євангелієм від Матфея – були такі:
