22 березня - 40 мучеників Севастійських

Бути сумлінними християнами та залишатися відповідальними воїнами, зберегти вірність обітниці й обрати головним пріоритетом Правду Божу – ось чому навчають нас святі Севастійські мученики, пам’ять яких 22 березня святкує весь християнський світ від Ісландії до Ефіопії.

40 мучеників Севастійських: Киріон, Кандид, Домн, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк, Уалент (Валент), Вівіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Ангій, Аєтій, Флавій, Акакій, Єкдикій (Єкдит), Лисимах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Дометіан, Гай, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Уалерій (Валерій), Філоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон та Аглай (ІV ст., Вірменія).

У багатьох виникає запитання: наскільки можливо сумістити віру в Бога та військовий обов’язок?

Бути сумлінними християнами та залишатися відповідальними воїнами, зберегти вірність обітниці й обрати головним пріоритетом Правду Божу – ось чому навчають нас святі Севастійські мученики, пам’ять яких 22 березня святкує весь християнський світ від Ісландії до Ефіопії.

Наскільки можливо сумістити віру в Бога та військовий обов’язок? СЛУХАЙТЕ до дня пам’яті 40 Севастійських мучеників

Ця історія трапилася взимку 320-го року на території тодішньої Східної Римської імперії (сучасна Туреччина). 40 християн — досвідчених, загартованих воїнів-каппадокійців 12-го Римського легіону «Фульміната», відмовилися брати участь у жертвоприношенні язичницьким богам, за допомогою якого військове командування перевіряло лояльність легіонерів до імператора-язичника Ліцинія. Приводом стало те, що його суперник, імператор Костянтин, за сім років до того легалізував на своїй території християнство, отримавши велику підтримку віруючих. Тому Ліциній, побоюючись зради, вирішив своє військо від християн очистити.

Коли севастійські легіонери не стали порушувати слова, даного Христу, їх було роздягненими поставлено на вкрите кригою озеро. Люта зима холодом скувала тіла святих мучеників. На березі кати влаштували лазню, до якої міг піти кожен. Проте страждальці мужньо витримували мороз. Вони підбадьорювали один одного та всю ніч співали духовні гімни, пам’ятаючи Христові слова:

На ранок один із воїнів не витримав і кинувся до лазні, але впав на її порозі мертвим. Тоді вартовий помітив над кожним із тих, хто залишився, яскраві вінці. Наступної миті він, несподівано для командира, зайняв порожнє місце поруч із рештою мучеників.

Зрештою усіх сорок нескорених було страчено: як кажуть одні джерела – за допомогою меча, згідно з іншими – великими дерев’яними молотами їм було перебито кістки на ногах… Після страти тіла було спалено. Проте ця смерть долучила їх до Небесної Гвардії та відчинила перед ними ворота Небесного Єрусалима. А на третій день воїни з’явилися уві сні Севастійському єпископові, розповіли про свої страждання та про те, що Господь прийняв їхні душі до Себе.

Джерело