27 вересня православні віряни святкуєють Хрестовоздвиження, що означає піднесення, або ж – підняття Хреста Господнього.
Передувало цьому знайдення Хреста, чим ми завдячуємо святому рівноапостольному царю Костянтину та його матері — цариці Єлені.
Понад 300 років минуло від р озп’яття Спасителя. Збулися слова Христові про те, що в Святому Місті не залишиться каменя на камені. Ще в 70 році римські легіони Тита і Веспассіана не лише зрівняли мури Єрусалима з землею, але й виорали та сіллю засіяли землю, на якій він стояв. Над місцями визначних християнських святинь, аби винищити пам’ять про них, імператор Адріан наказав збудувати язичницькі храми, а містечко отримало нову назву – Елія Капітоліна.
Здавалося, більше ніщо і ніколи не нагадає наступним поколінням про доленосні події Хресної жертви та Воскресіння з мертвих Сина Божого.
Але Святе Місто – а разом із ним і його духовні скарби – було відроджене. У 313 році імператор Костянтин Великий дарував християнам свободу віросповідання. Свого часу явлення Хреста на небі провістило перемогу Костянтина над противниками. Згодом він вирішив переконатися: а наскільки реальною є євангельська історія про Іісуса з Назарета, розіп’ятого і воскреслого в Єрусалимі? Для цього було зроблено безпрецедентну спробу віднайти основний речовий доказ: Хрест Христовий.
У 326 році мати імператора, цариця Єлена, на чолі великої експедиції попрямувала до руїн Єрусалима. І тут побудовані над християнськими святинями язичницькі храми відіграли ключову роль, адже саме вони вказували на значущі місця, зберігаючи під собою, наче під саркофагом, багато святинь. Один старий єврей на ім’я Юда вказав, під яким саме капищем захована головна святиня християнства.
Коли під капищем Венери на місці Голгофи знайшли, нарешті, три хрести, табличка із надписом імені Іісуса лежала окремо. Повз проходила поховальна процесія. І тоді, аби вирішити, який із хрестів – Господній, патріарх Єрусалимський Макарій наказав по черзі покласти хрести на небіжчика. Після того, як поклали Хрест Христовий, померлий ожив, а народ, вражений дивом, почав іти натовпом до Хреста. І тоді, аби показати святиню всім, патріарх благословив здійняти – воздвигнути Хрест догори, щоб кожен міг на власні очі побачити Велику Святиню.
***
Існує і ще одна складова цього святкування: важливою подією, що зробила його загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до персидської столиці Ктесифона. Повернув Хрест Господній до Єрусалима імператор Іраклій у 628 році після перемоги над персами. Це друге урочисте Воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі також відбулося 27 вересня.
***
У цей день православні християни тримають суворий піст, адже водночас це – ще одна згадка про те, яку страшну ціну заплатив на Голгофі Господь наш Іісус Христос за кожного з нас.
Без Хреста немає Воскресіння, і тому для нас Чесний Хрест – це світлий символ перемоги над смертю та міцна зброя супроти дії темних сил. Ми недарма називаємо Хрест Животворящим. Адже розіп’явшись на Ньому, Спаситель подолав владу смерті та відкрив двері Вічного Життя для всіх нас.
Хрест засвідчує міру любові Бога до людини. Любові – навіть до смерті. І любов Божа перетворила знаряддя вбивства на засіб Спасіння у Вічності.
***
У народі дане свято називається - здвиження.
У цей день, за народними прикметами, починають вилітати у вирій птахи. Першою це робить зозуля, бо вона ключниця вирію, "у неї ключ від тієї країни". Згідно з народним повір'ям, вирій – це дивне, тепле місце десь далеко біля моря, повідомляє сайт "Від свята до свята".
Десь у цю пору починають ховатися на зимову сплячку й змії. За народним повір'ям, різні гади теж повзуть до вирію. Вони добираються туди лише повзучи по деревах. Але не всі змії туди дістаються, ті із них, які кого-небудь покусали, отримують покарання – вони залишаються тут мерзнути в холодні осінні дні.
Цікаву розповідь подає Василь Скуратівський:
