Чинним законодавством України передбачено, що кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна, залишивши заповіт.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт обов’язково складається за життя людини та набуває чинності лише після її смерті. Заповідач має право вільно розпоряджатися своїм майном, вільно обирати та призначати спадкоємців, в будь-який час скасовувати, змінювати та доповнювати вже посвідчений заповіт, а також укладати новий необмежену кількість разів без зазначення причин прийняття такого рішення. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Заповіт повинен бути складений письмово із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем.

Пам’ятайте, що вчинення заповіту через представника не допускається. Далі заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, яким законом надано такі повноваження. Недотримання письмової форми заповіту та його непосвідчення має наслідком нікчемність такого правочину.

Необхідно пам’ятати, що в населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт (крім секретного) може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (наприклад, секретарем виконкому, старостою).

Окрім того, заповіт в окремих випадках може бути посвідчений:

  • головним лікарем (його заступником) – якщо особа перебуває в лікарні чи іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
  • капітаном судна – якщо особа перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України;
  • начальником експедиції – якщо особа перебуває в пошуковій або іншій експедиції;
  • командиром (начальником) військової частини (з’єднання, установи тощо) – якщо особа є військовослужбовцем, в пунктах дислокації, де немає нотаріусів, це ж стосується складання заповіту членами сім’ї військовослужбовця;
  • начальником установи виконання покарань, начальником слідчого ізолятора – якщо особа там перебуває.

Заповіт викладається заповідачем власноручно або на його прохання може бути записаний нотаріусом за допомогою технічних засобів. Нотаріус має право ознайомитися зі змістом заповіту та вказати на недоліки, які можуть вплинути на його чинність, та необхідність їх усунення, упевнитись у справжності волі заповідача, аби запобігти виникненню спору у майбутньому.

Варто пам’ятати, що, якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Нотаріус, посадова особа, яка засвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту. Важливо скласти заповіт таким чином, щоб в майбутньому не виникало різночитання та двоякого розуміння волі заповідача, що може ускладнити та затягнути процес спадкування.

Тлумачення заповіту може бути здійснено після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору тлумачення заповіту провадиться судом.