Дії водія, який вчинив ДТП, поставивши потерпілого у небезпечний для життя стан, після чого з місця події втік, підлягають кваліфікації за статтею 135 КК України незалежно від того, чи могла своєчасно надана допомога потерпілому відвернути настання шкоди для його життя чи здоров’я.
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 135 КК України, ЗАВЖДИ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ПРЯМИМ УМИСЛОМ ЩОДО САМОГО ДІЯННЯ. Повідомляє прес служба "Адвокат права".
Ставлення суб’єкта злочину до наслідків завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).
Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК України, полягає у небажанні суб’єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними, але на кваліфікацію вони не впливають. Таким чином, для кваліфікації за статтею 135 КК України не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров’ю потерпілого.
Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, ОСОБА, ЯКА ЗАЛИШИЛА ПОТЕРПІЛОГО В НЕБЕЗПЕЦІ, МАЄ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТАТТЕЮ 135 КК УКРАЇНИ.
