За приблизними підрахунками, майже кожен 10-й шлюб в Україні є "цивільним". Проте навіть такі відносини захищені законом.

Убезпечити себе від непорозумінь у майбутньому допоможе договір про спільне проживання. Повідомляє прес служба "Адвокат права".

Його можна укласти лише, якщо жодна зі сторін не перебуває в зареєстрованому шлюбі і між особами склалися усталені відносини, притаманні подружжю (проживання на одній території, спільне господарство, спільний бюджет та інші).

Нотаріальне посвідчення такого договору не є обов'язковим, однак фахівці радять все ж не обходити нотаріальну процедуру, адже вона має суттєву низку переваг:

  • нотаріус при посвідченні договору перевіряє дійсну волю, правоздатність та дієздатність осіб, що унеможливлює визнання його нікчемним;
  • нотаріальне посвідчення договору офіційно закріплює право користування майном та правовий режим майна, набутого у період спільного проживання;
  • такий договір буде доказом у судовому процесі для закликання до спадкування в четверту чергу.

Які документи необхідно мати для укладення договору?

Паспорти сторін; ІПНи сторін.

Якою є процедура посвідчення договору?

Під час укладення договору про спільне проживання нотаріус:

  • установлює осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії;
  • з'ясовує, чи розуміють учасники договору значення своїх дій та наслідки їх вчинення (обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочину);
  • готує проект договору;
  • ознайомлює сторони зі змістом договору;
  • впевнюється в тому, що зміст договору повністю відповідає дійсним намірам та волі сторін;
  • після підписання договору сторонами посвідчує договір та реєструє його в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

У договорі можна "прописати" будь-які не заборонені законодавством умови, наприклад:

- визначити поняття "сторони", "спільне майно", "кошти", "особиста приватна власність";

- визначити дату початку спільного проживання;

- домовитися про надання права користування особистою приватною власністю;

- правовий режим майна (коштів), набутого(их) в період спільного проживання, та момент, з якого такий режим виникає;

- домовитися про накладення стягнення на майно (кошти) за зобов’язаннями сторін;

- домовитися про спосіб поділу майна (коштів), придбаного/отриманих у період спільного проживання, у разі припинення фактичних шлюбних відносин;

 - домовитися щодо питань, не врегульованих договором;

- домовитися про порядок внесення змін та доповнень до договору;

- кількість примірників договору;

- набрання чинності договором.

У договорі допускається вирішувати питання щодо коштовностей, премій та нагород; визначати правовий режим майна, набутого/отриманого в подарунок до початку спільного проживання.

Однак такий договір не може:

  • регулювати особисті відносини, а також особисті відносини між особами та дітьми;
  • ставити одну зі сторін у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
  • зменшувати обсяг прав дитини, народженої під час спільного проживання;
  • передбачати передання у власність одній стороні нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації.