22 березня – день пам’яті 40 мучеників Севастійських.
У четвертому сторіччі імператор Лікіній видав наказ, спрямований проти християн. В одному полку, що розташовувався у місті Севастії (зараз це місто знаходиться у Вірменії) було 40 безстрашних воїнів, які сповідували християнську віру, інформує пресслужба Кафедрального собору на честь Св. благовірного Олександра Невського.
Довго переконував їх воєвода вклонитися язичницьким богам, але вони залишалися непохитними у своїй вірі. Тоді їх відправили до в’язниці. Воїни-християни постійно молилися, співали псалми, згадували, як допомагав їм Господь у ратних подвигах. Одного разу вночі вони почули голос: "Хто вірить у Мене, якщо й помре, оживе. Дерзайте і не бійтеся короткочасних мук".
У холодну та вітряну ніч святих ввели у води Севастійського озера.
За ніч воно вкрилося льодом. На березі для тих, хто міг спокуситися і зректися Христа, розпалили баню. Один із воїнів не витримав: вийшов із озера, але, не добігши до бані, на самому порозі вмер.
Вночі озеро і мучеників, які молилися до Господа, осяяло дивне світло. Над головою кожного воїна сяяв світлий вінець.
Сторож побачив це і зі словами: "І я християнин" увійшов у озеро. Так їх знову стало сорок.
Вранці мучителі з подивом побачили, що мученики живі, а сторож Аглаій разом із ними прославляє Христа. Тоді воїнів вивели з води і перебили їм гомілки. Під час цієї мучительної страти мати самого молодого з воїнів, Мелітона, переконувала сина не боятися, а витерпіти все до кінця.
Тіла мучеників повезли на спалення. Юнак Мелітон ще дихав, і його залишили лежати на землі. Тоді мати підняла сина і на своїх плечах понесла вслід за всіма страченими. Коли Мелітон перестав дихати, мати поклала його поряд із тілами його святих сподвижників. Тіла святих були спалені, а кістки викинуті в річку, щоб християни не зібрали їх.
Імена святих 40 мучеників севастійських: Киріон, Кандид, Домній, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Евноїк, Валент, Вівіан, Клавдій, Пріск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Онгій, Аетій, Флавій, Акакій, Екдикій, Лісимах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Дометіан, Гаій, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Николай, Валерій, Філоктимон, Северіан, Худион, Мелітон, Аглаій.
Через три дні мученики з’явилися єпископу Севастійському. Він пішов до річки і зібрав кістки святих, що сяяли у ній дивним світлом.
Мощі сорока мучеників Севастійських стали святинею християнської церкви, а їхній подвиг – прикладом мужності, терпіння та стійкості у вірі для сучасних християн.
