Депутати вирішили розділити поняття дистанційної та надомної роботи, які тепер матимуть різне законодавче визначення.
Повідомляє прес служба "Адвокат права".
Якщо аналізувати законопроєкт, підготовлений до другого читання, то можна говорити про наступне:
Дистанційна робота
- Під час дистанційної роботи працівник може самостійно обирати власне робоче місце та персонально відповідатиме за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
- На дистанційній роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд і на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку (якщо у трудовому договорі не передбачено інше). Проте загальна тривалість робочого часу не може перевищувати визначених норм.
- Дистанційну роботу можна буде поєднувати з роботою в офісі чи на підприємстві. Як саме – визначатимуть у трудовому договорі про дистанційну роботу.
Надомна робота
- Водночас надомна робота передбачає роботу на фіксованому робочому місці. Змінити його можна буде з незалежних від працівника причин, завчасно повідомивши про це за три дні власника або уповноважений ним орган.
- Під час надомної роботи на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи та організації.
У загальному
- Бюрократичні формальності на роботі можна буде залагоджувати дистанційно, з усіма необхідними документами працівник може ознайомлюватися через електронну пошту.
- Роботодавці можуть переводити компанії чи підприємства на гнучкий режим, проте мають повідомити про це співробітників не пізніше ніж за 2 місяці.
- Окрім цього, депутати встановили визначення у трудовому договорі вільного часу для відпочинку працівника.
- Також вагітні жінки, працівники, що мають дитину віком до 3 років або здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею 16-річного віку, та інші визначені особи зможуть працювати на умовах надомної чи дистанційної роботи.
Так, чому ж критикують цей закон?
1. Працедавцям необхідно буде вести обов’язковий облік усіх працівників, яким вони надають роботу вдома, причому окремо жінок і чоловіків.
2. Закон зобов'язує вести реєстраційні листи робочих завдань, де необхідно буде зазначати: час, відведений для виконання завдань, тарифну ставку оплати праці, витрати працівника під час виконання завдань, будь-які утримання із заробітної плати, належну зарплату та виплачену зарплату з відрахуванням утримань разом із датою проведеної виплати тощо.
3. Щоб отримати дозвіл працювати вдома, працівникам необхідно мати "потрібні житлово-побутові умови, а також практичні навички або можливості, завдяки яким вони можуть бути навчені цим навичкам для виконання певних робіт". Чи підходить ваша домівка для роботи, вирішуватимуть представники роботодавця за участю профспілкового органу, а інколи представники санітарного й пожежного нагляду, які мають провести обстеження дому.
Та ще трохи лірики..
Надано право власнику або уповноваженому ним органу "на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру" запроваджувати своїм наказом (розпорядженням) відповідно надомну роботу і дистанційну роботу для працівників без обов'язкового укладення у письмовій формі трудового договору про надомну чи дистанційну роботу відповідно.
Однак, чомусь не визначено до повноважень яких органів державної влади належить прийняття рішення про наявність зазначених ситуацій/загроз, період їх існування, а відтак і правові підстави та нормативно-правові акти, відповідно до яких власник або уповноважений ним орган має право видати такий наказ (розпорядження).
За цих обставин про наявність відповідних загроз/ситуацій може бути вирішено власником або уповноваженим ним органом на власний розсуд.
Такі положення не відповідають принципам соціальної, правової держави та верховенства права (статті 1, 8 Конституції України) та звужують обсяг трудових прав працівників.