Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права і обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому в установленому законом порядку.
Саме на батьків покладається відповідальність за виховання дітей, захист їх прав та інтересів, турботу про здоров’я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини. Повідомляє пресслужба "Блог права".
Законодавством України, зокрема ч. 1 ст. 164 СК, встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення матері або батька дитини батьківських прав. Згідно норм зазначеної статті, до втрати прав може призвести:
- залишення без поважної причини дитини в пологовому будинку або іншій установі охорони здоров’я та відсутність відносно неї батьківського піклування протягом шести місяців;
- ухилення від виховання дітей (свідома і навмисна відсутність турботи, ігнорування потреб дитини та інше);
- хронічний алкоголізм або наркотична залежність (необхідна наявність відповідних медичних висновків);
- експлуатація дитини, в тому числі примушування до жебракування та бродяжництва;
- засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини;
- жорстоке поводження з дітьми (приниження, фізичне або психічне насильство тощо).
Порядок позбавлення батьківських прав передбачає виключно судову процедуру, за обов’язкової участі органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України). Відкриття судового провадження відбувається на підставі позовної заяви.
Результатом вступу в законну силу рішення суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною. Йдеться про ті права, які належать батькам і реалізуються ними до досягнення дітьми повноліття. Більш конкретно правові наслідки позбавлення батьківських прав описані в ст. 166 Сімейного кодексу. Згідно норм зазначеної статті батько і мати, які втратили права щодо дитини:
- втрачають право на виховання дітей;
- втрачають немайнові права щодо дітей;
- перестають бути представниками дитини;
- втрачають права на пільги і держ. допомогу;
- не можуть бути усиновлювачами та опікунами;
- не можуть розраховувати на майнові права, пов’язані з батьківством і материнством, які присуджувалися б їм при непрацездатності.
Слід зауважити, що батько і мати, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов’язку по утриманню дитини до досягнення нею 18 років (ч. 2 ст. 166 СК). Крім того, батьки зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дітей (ст. 185 СК) і відшкодовувати шкоду, завдану дитиною (ст. 1183 Цивільного кодексу України).
Позбавлення батька або матері батьківських прав не впливає на обсяг прав самих дітей. Тобто дитина зберігає всі майнові права, засновані на кровній спорідненості, зокрема, право на аліменти, права власності на нерухоме майно або право користування житловим приміщенням. Крім того, відповідно до ст. 1261 ЦК, діти залишаються спадкоємцями першої черги.
Добровільна відмова від дитини в Україні неможлива — це заборонено статтею 155 Сімейного кодексу. Якщо чоловік не є біологічним батьком, застосовується процедура оскарження батьківства. Найважливішим доказом наявності або відсутності спорідненості є генетична експертиза — аналіз ДНК. Якщо її результати спростовують спорідненість, суд має право зобов’язати РАЦС виключити відомості про батька з актового запису про народження дитини.
