"Довічник" із Кам'янеччини просив суд відпустити його на війну

Його за­су­ди­ли до смер­тної ка­ри - розс­трі­лу з кон­фіска­ці­єю всього на­леж­но­го май­на - у 1998 ро­ці.

Хмель­ницький об­ласний суд виз­нав вин­ним за чо­тир­ма стат­тя­ми Кри­мі­наль­но­го ко­дек­су Ук­ра­їни (в ре­дак­ції 1960 ро­ку): час­тин 5,6 ст. 19 (Спі­ву­часть), пун­ктів а, г ст. 93 (Умис­не вбивс­тво при об­тя­жу­ючих об­ста­ви­нах), ст. 69 (Бан­ди­тизм), ч. 3 ст. 155–6 (Не­за­кон­на тор­го­вель­на ді­яль­ність). У 2000 ро­ці розс­тріл за­мі­ни­ли на до­віч­не поз­бавлен­ня во­лі.

Че­рез май­же 25 ро­ків за ґра­та­ми урод­же­нець Кам’янець­-По­діль­сько­го району зно­ву пос­тав пе­ред су­дом - про­сив пе­рег­ля­ну­ти ви­рок за но­во­ви­яв­ле­ни­ми об­ста­ви­на­ми.

За сло­ва­ми за­суд­же­но­го, під час роз­гля­ду спра­ви ні йому, ні су­ду не бу­ло ві­до­мо про на­яв­ність у ма­те­рі­алах кри­мі­наль­но­го про­вад­ження то­му №15. До­ка­зів, що там бу­ли, суд не дос­ліджу­вав, а са­ме во­ни, ствер­джу­вав, вка­зу­ють на його алі­бі. Крім цього, він за­явив про по­ру­шен­ня пра­ва на за­хист, ос­кіль­ки не брав учас­ті сам чи його ад­во­кат у роз­гля­ді спра­ви у Вер­ховно­му Су­ді Ук­ра­їни. То­му про­сив Яр­мо­ли­нець­кий район­ний суд пос­та­но­ви­ти що­до нього вип­равду­валь­ний ви­рок або по­вер­ну­ти кри­мі­наль­ну спра­ву на до­дат­ко­ве роз­слі­ду­ван­ня.

На час роз­гля­ду ці­єї за­яви у су­ді в Ук­ра­їні вве­ли во­єн­ний стан - й за­суд­же­ний звер­нувся до су­ду з кло­по­тан­ням зу­пи­ни­ти на­ра­зі ви­ко­нан­ня ви­ро­ку та об­ра­ти йому за­по­біж­ний за­хід, який доз­во­лить ви­ко­на­ти гро­ма­дянсь­кий обов’язок із за­хис­ту дер­жа­ви. Про го­тов­ність взя­ти його на по­ру­ки то­ді ж за­яви­ла й од­на з гро­мадсь­ких ор­га­ні­за­цій.

Про­ку­рор у су­до­во­му за­сі­дан­ні за­пе­ре­чив про­ти за­до­во­лен­ня за­яви про пе­рег­ляд ви­ро­ку за но­во­ви­яв­ле­ни­ми об­ста­ви­на­ми, по­за­як ува­жає, що та­ких об­ста­вин не­має, а кло­по­тан­ня про змі­ну за­по­біж­но­го за­хо­ду та зу­пи­нен­ня ви­ко­нан­ня ви­ро­ку наз­вав не­за­кон­ним та не­обґрун­то­ва­ним.

За кло­по­тан­ням за­хис­ту суд ого­ло­сив ма­те­рі­али то­му № 15 кри­мі­наль­ної спра­ви - фі­нан­со­во-гос­по­дарсь­кі до­ку­мен­ти, які на­дій­шли з Лат­вії й збе­рі­га­ли­ся в об­ласно­му ар­хі­ві.

Суд­дівсь­ка ко­ле­гія та­кож вка­за­ла, що пра­во за­суд­же­но­го на за­хист під час роз­гля­ду спра­ви в ка­са­цій­но­му по­ряд­ку не бу­ло по­ру­ше­но: від­по­від­но до КПК Ук­ра­їни (в ре­дак­ції 1960 ро­ку) не­яв­ка учас­ни­ків су­до­во­го про­це­су, яких по­ві­дом­ле­но про день роз­гля­ду спра­ви, не є пе­реш­ко­дою для її роз­гля­ду в ка­са­цій­ній ін­стан­ції, але суд на свій роз­суд мо­же їх вик­ли­ка­ти. Од­нак при роз­гля­ді спра­ви за­яв­ни­ка у ВС Ук­ра­їни в 1999 ро­ці йому від­мо­ви­ли у за­до­во­лен­ні кло­по­тан­ня про участь у за­сі­дан­ні.

Яр­мо­ли­нець­кий рай­суд звер­нув ува­гу й на те, що ска­су­ван­ня об­ви­ну­ва­че­но­му за­по­біж­но­го за­хо­ду у виг­ля­ді три­ман­ня під вар­тою для про­ход­ження вій­сько­вої служ­би за при­зо­вом під час мо­бі­лі­за­ції, на особ­ли­вий пе­рі­од, суд роз­гля­дає вик­лючно за кло­по­тан­ням про­ку­ро­ра. Про­те за­яв­ник - за­суд­же­ний, а не об­ви­ну­ва­че­ний, й до нього не зас­то­со­ву­ють­ся по­ло­жен­ня КПК, які рег­ла­мен­ту­ють про­це­ду­ру об­рання, змі­ни чи ска­су­ван­ня за­по­біж­но­го за­хо­ду.

Від­так суд за­ли­шив без роз­гля­ду його кло­по­тан­ня про змі­ну за­по­біж­но­го за­хо­ду, у за­до­во­лен­ні ін­шо­го - про нап­равлен­ня спра­ви на до­дат­ко­ве роз­слі­ду­ван­ня та зу­пи­нен­ня ви­ко­нан­ня ви­ро­ку й за­яви про його пе­рег­ляд за но­во­ви­яв­ле­ни­ми об­ста­ви­на­ми - від­мо­вив.

Ух­ва­ла не наб­ра­ла за­кон­ної си­ли та мо­же бу­ти ос­карже­на до апе­ля­цій­но­го су­ду.

Читайте також: "На війні загинув 26-річний Герой із Кам’янеччини".