Спецтема від "3849.com.ua" - "Знайомі незнайомці". Журналісти сайту будуть знайомити читачів із кам'янчанами, які заслуговують уваги своїми вчинками, талантами, діяльністю.
Командир, який не перший рік бореться із вогнем, рятує людей із ДТП та постійно стоїть на сторожі безпеки мешканців Кам'янеччини. Пілець Олег Петрович командир 5 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області.
- Ви працюєте пожежником. Чому обрали саме цю професію у житті?
- У цій професії працював мій брат. Коли я прийшов з армії, він мені запропонував теж стати пожежником. Я ніколи не думав, що я буду пожежником. Пройшов певний період й мені сподобалося та дякувати Богу з 2002 року я тут працюю.
- Чи було вам важко опанувати свою професію?
- Професія не легка, але дуже цікава. Завжди хотілося для мене щось пізнати й важкі моменти звичайно були на службі. Де потрібно було працювати не тільки фізично, але й психологічно, щоб все було добре.
- У вас є страх? І як боретеся із фобіями?
- Є страх, як і у всіх звичайних людей. В мене, як і у звичайних людей, є страх висоти. Особливо, якщо виїзд на випадки, де є загроза дітям тоді присутній особливий страх.
- Що для вас найважче у вашій професійній діяльності?
- Мабуть, найбільш важко психологічно, коли люди травмовані, особливо діти це все важко сприймати. У мене був такий випадок, на перехресті цемзаводу було ДТП, де на легковому авто молода жінка з дитиною зіткнулась з фурою. І що дивно, водій фури й жінка легкового автомобіля були з одного села з Чернівецької області. ДТП було складне, 8-річна дитина фактично загинула одразу, її мати в реанімації. Важко психологічно, витягувати їх з автомобіля.
- Чи є у вас хобі, яке допомагає відволікатись?
- В мене хобі, ви би знали скільки. Я займаюся бджільництвом, полюванням. Так, воно допомагає відволікатися, думаючи про щось інше.
- Що для вас є найважливішим у вашій професійній діяльності?
- Найбільш важливо, то це так зробити свою роботу, щоб ніхто не постраждав, як з моїх підлеглих, так і з людей, яких ми рятуємо.
- Чи є період року коли особливо важко та багато викликів?
- Так є, весною, коли люди розпочинають йти відпочивати на природу. Також восени, коли розпочинається опалювальний сезон в селах, запускають обігрівачі. Це такі періоди року, коли більше надзвичайних викликів. Так само восени, зараз бачите, який туман. Буквально ця неділя, майже кожен день практично десь ДТП із поганим наслідком.
- Чи є у ваші справі певні правила, які стараєтеся ніколи не порушувати? Основа основ при виїзді на надзвичайні події.
- Звичайно є правила, як будь-якій професії їх потрібно виконувати послідовно. Перше - це загроза життю людини, всіх врятувати, вивести і самим вийти неушкодженим. Далі дивитися за загрозою вибуху. Якщо ми їх не дотримуємося, то це порушення техніки безпеки, як для себе, так і для інших - небезпечно. Уявіть, я приїхав почав гасити, електроенергію не вимкнувши - це небезпечно. Я повинен дотримуватися певних пунктів.
У нас зміни караулу підбираються так, щоб на виклик приїхало три пожежники, з яких не два молодих і один з досвідом, а щоб два з досвідом та один молодий. Тобто караули відділення збалансовуються, щоб не приїхало троє молодих пожежників, які щойно закінчили навчання, наслідки цього можуть бути непередбачені. Навчання це одне, а практика зовсім інше. Інколи коли потрібно віднести людину, яка кричить від болю, або й вже загинула, у молодих пожежників може виникати певний "ступор" і в таких випадках потрібний поштовх у плече від досвідчених пожежників, щоб він оговтався. Через пів року, чи рік ці молоді пожежники вже втягуються у звичайну роботу. За роки на цій роботі, мені легше поїхати на пожежу будинку, ніж на ДТП, де травмовані, загиблі це важко. Ми перші приїжджаємо на ДТП і починаємо витягувати людей, які зажаті металом. В мене особисто були випадки коли люди померли на руках це важко.
- Зараз на дорогах виникає така проблема, що при заторах не пропускаю пожежні автомобілі, які їдуть на виклик. Як з цією проблемою у вас?
- За п'ятибальною системою на 4. Більшість звичайно дорогу дає. Але є водії, які ставляться "хамськи", немає у деяких етики на дорогах. А є такі, на тротуар заїдуть, щоб пропустити. Їдемо на виклик, інколи й поліція йде нам на зустріч, супроводжуючи нас, розуміючи це потрібно.
- Скільки вам потрібно часу, щоб зібратися на виклик?
- До одної хвилини вистачає часу, щоб бути напоготові і виїхати. Це для нас не проблема. Кожного ранку відпрацьовується норматив, не маючи значення чи то неділя, чи новий рік. О 8:30 хто де був, все залишають і біжать, одягають бойовий одяг та шикуються. Все відпрацьовуємо по графіку, щоб бути в "тонусі".
Читайте також:"Людина-мистецтво: Валерій Свереда про театр, мрії та сокровенне"