Спецтема від "3849.com.ua" - "Знайомі незнайомці". Журналісти сайту будуть знайомити читачів із творчим масивом Кам'янця-Подільського, щоб імена тих, які відомі далеко за межами міста або й країни були відомі у рідному краї.
Валерій Свереда режисер народної амоторської театр-студії "Лінк", електрик, біотехнолог і людина яка знає мистецтво з середени.
- Ким ви мріяли стати у дитинстві?
- Мріяв стати дизайнером, тоді не знав що вони бувають різні, але дуже хотів створювати інтер'єри і дизайн машин. Пам'ятаю після першого класу нас завели на станцію Юних техніків, там я відвідав усі гуртки. Крім того в школі займався художньою самодіяльністю, хоча до школи був надзвичайно зажатим. З двох років малював. Малював ручкою спочатку в старих сестринських зошитах, а потім у своїх. На той час малювання було моєю пристрастю. Ще захоплювався механікою.У мене було багато конструкторів, врешті я скину всі докупи і займався такою собі технічною творчістю. Майстрував речі з яких вчитель праці у школі, м'яко кажучи, дивувався.
- Коли ви почали відкривати для себе театр і його напрямки, в яких працюєте зараз?
- Театром почав захоплюватись після школи, не дивлячись на те, що до одинадцятого класуактивно брав участь у художній самодіяльності. У коледжі навіть заспівав.
Фаєр прийшов трохи пізніше, коли працював з друзями-реконструкторами над вечірніми розважальними програмами. Ми працювала над веденням, лише почали виступати із середньовічними виставами, фарсами, а дівчата зі Львова в кінці програма робили фаєр-шоу. Цікаво було спробувати, перейняти це. Ми почали вчитися, а з часом працювати над цим стабільно. Я пам'ятаю наше перше фаєр-шоу. Воно відбулося вдень, напередодні Масляної. Це було двоє хлопців і троє дівчат, примітивний реквізит, про який ми тоді толком ще нічого не знали, і найпростіші рухи.
- Кажуть, що для успіху вистачає 1% таланту і 99% важкої праці. Як ви вважаєте скільки потрібно таланту, а скільки праці для театру?
- Для театру не так важливий талант (хоча я не кажу що він другорядний), як бажання. Лише разом з важкою працею вони дають плоди. Я не можу сказати конкретно у відсотках але, якщо є бажання, то буде все.
- Якою повинна бути людина, яка хоче побачити театр, так як бачите її ви?
- У першу чергу вона повинна бути пришелепкуватою.Людина, яка приходить в театр і бачить його зсередини повинна знати і розуміти, що це не та романтика яку описують. Це як Середньовіччя, ми звикли бачити доблестних лицарів і витончених дам, але якщо заглибитися в історію, то всезовсім не так. Все набагато брудніше, буденніше, сіріше. Театр — це не лише гарний костюм і яскравий грим, це симбіоз абсолютно усіх видів мистецтва. Будь-яке вміння може стати складовою театру. Тому людина має бути трохи пришелепкувата. Вона має хотіти прийти, спробувати, стукнути себе чимось на тренуванні нехотячи цього, забути текст. І якщо це її не зупинить, то вона достойна бути у театрі.
- Ви вже багато чого пробував багато чим займалися. Яку справу ви б хотів освоїти на майбутнє?
- Мабуть бойове мистецтво. Набути якихось навичок свідомих чи несвідомих, оволодіти якимось видом зброї. Ну і здобути навички з психології, адже це завжди потрібно, коли працюєш з людьми.
Фото із особистого архіву Валерія Свереди.
Читайте також:"Особистий простір Віоліни Ситнік"