Аналітики VoxCheck проаналізували, чи є щось хороше від еміграції, чому ми віримо у міфи про мігрантів і як з ними боротися.
Українці масово покидають країну у пошуках кращого життя! 13 мільйонів виїхало за 5 років! Своїх працівників не вистачає - всі поїхали у Польшу на заробітки! "Інакше як геноцидом українців це назвати не можна." - казала про еміграцію українців лідерка ВО "Батьківщина" Юлія Тимошенко.
Такими провокативними заголовками часто рясніють новини у ЗМІ. І не дивно: ледве не у кожного з нас є родичі або знайомі, які поїхали жити чи заробляти за кордон. Тому так легко повірити у те, що ледве не кожен третій українець покинув країну.
Втім реальні дані інші. Ні, українці не виїжджають масово з країни, хоча певні проблеми з еміграцією все ж існують. В рамках проекту "Відсоток правди" VoxCheck та Українське радіо розібрались, як порахувати кількість емігрантів (і чи можна взагалі достовірно їх порахувати), скільки громадян виїхало з України назавжди, а скільки - на заробітках, також спростували найпоширеніші міфи про еміграцію і з’ясували, яким джерелам можна довіряти щодо еміграції.
Як порахувати українських емігрантів?
Є різні оцінки міграційного руху населення. Втім, точних даних про те, скільки українців назавжди виїхало за кордон, на жаль, не існує.
Наприклад, згідно з даними Державної служби статистики, кількість тих, хто приїхав до України порівняно з тими, хто виїхав (міграційне сальдо) зростала і у 2017, і у 2018 році. Причому ця різниця зростала, як через те, що більше приїжджало, так і через те, що менше виїжджало.
Але методологія Держстату має певні недоліки. Держстат оцінює міграційний рух за реєстрацією в Державній міграційній службі. Зняття з реєстрації оформлює лише незначна частина емігрантів – здебільшого ті, хто отримує громадянство іншої країни та одночасно вирішує припинити українське громадянство. Українців, які постійно або тимчасово проживають в іншій країні та не знімаються з реєстрації в Міграційній службі, в показники міграційного руху не враховують.
За статистикою ООН, 2017 року за межами України проживало 5,9 млн українців.
Та і у методології ООН є неточності. Організація включає до емігрантів усіх людей, які народилися у певній країні, але не живуть у ній. У випадку України до цього показника включаються не тільки ті, хто виїхав з незалежної України, а й ті, хто тут народився ще за радянських часів і після розпаду СРСР 1991 року лишився жити в інших пострадянських країнах. В Росії, наприклад, за оцінками ООН, відтоді лишилося близько 3 млн українців. Їх ООН також включає до показника кількості мігрантів з України.
Схожий підхід у Міжнародної організації міграції. За її даними, з початку 20 століття з України виїхало 8 млн людей.
За даними Державної прикордонної служби протягом 2002-2017 років з країни виїхало на 6,3 млн громадян більше, ніж в’їхало. Водночас, за тими самими даними, за той самий період до України в’їхало майже на 9 млн більше іноземців, ніж виїхало. Отже, щоб оцінити кількість мігрантів за цими даними, потрібні більш детальні дослідження.
Скільки українців на заробітках?
Оцінити обсяги трудової міграції також складно і так само немає єдиного підходу чи джерела, звідки можна було б брати інформацію. Згідно з розрахунками Центру економічної стратегії, на заробітках одномоментно може перебувати 2,6-2,7 млн українців. Загальна кількість трудових мігрантів за рік, відповідно до оцінок ЦЕСу,- близько 4 млн осіб.
Найбільше трудових мігрантів з України у Польщі та Росії. Однак після початку російської агресії потік трудових мігрантів з України до Росії зменшився - українці обрали для себе західний напрямок, зокрема, збільшилась міграція до Польщі.
Зі свого боку Польща часто виявляла зацікавленість у робочій силі з України через дефіцит власної робочої сили (поляки їздять на заробітки в інші країни ЄС). До того ж у Польщі були зняті деякі адміністративні бар’єри для прийому українців на роботу.
Також за оцінками ЦЕСу зараз українці їздять на заробітки на коротші строки - у 57% емігрантів термін перебування за кордон не перевищував 3 місяці. Найбільше за кордон українці працюють у галузі будівництва та у домогосподарствах.
Цікаво, що мотиви еміграції ІТ-спеціалістів відрізняються від мотивів решти мігрантів з країни. Якщо більшість українців їде працювати за кордон заради вищих зарплат, то ІТ-фахівці шукають почуття безпеки та перспективи для розвитку.
Однак очікування більшості емігрантів, що за кордоном вони матимуть вищі заробітки, досить сумнівні. Якщо врахувати оподаткування, купівельну спроможність зарплат та витрати на посередницькі послуги при працевлаштуванні - вигоди від трудової міграції здаватимуться не такими ж вже й привабливими. Це стосується, у першу чергу, саме низькокваліфікованої робочої сили.
До того ж темпи росту заробітних плат у ЄС значно нижчі, ніж в Україні. З часом різниця в оплаті праці буде скорочуватись.
Чи є користь від еміграції?
Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський зазначає, що з 2009 року міграційний тренд посилюється. З позитивного - після 2014 року українці вдвічі рідше покидають країну назавжди.
Вишлінський також відзначив, що переважна більшість трудових мігрантів з України їдуть до сусідніх країн. Отже, вони підтримують тісні зв’язки з Україною та матимуть змогу повернутися, якщо економічна ситуація в країні покращуватиметься і будуть створені робочі місця з високою продуктивністю праці та відповідною оплатою.
Відповідно, якщо правильно побудувати державну політику зайнятості, можна збільшити позитивні ефекти міграції та створити передумови для того, щоб український ринок праці став привабливим для українських працівників.
Серед позитивів міграції можна також відмітити наступне:
- притік грошових переказів (хоча це явище тимчасове і зі зменшенням кількості трудових мігрантів притоки коштів від них теж зменшуватимуться);
- стимули інвестувати у кращу освіту, щоб отримати кращі навички і кращу роботу;
- зниження бідності і зростання загального добробуту населення;
- підвищення продуктивності праці робочої сили і підвищення якості людського капіталу внаслідок набутого досвіду роботи і навичок;
- притік технологій, інвестицій та інновацій, але це стосується, переважно, трудової міграції висококваліфікованої робочої сили.
Що робити, щоб українці менше їздили на заробітки або покидали країну назавжди?
Можливі такі кроки удосконалення державної політики для зменшення кількості емігрантів:
- По-перше, зміна підходів до обліку мігрантів. Зараз для повноцінної оцінки міграції даних не вистачає, про що ми вже говорили вище. Початкова точка відліку про кількість наявного в країні населення відсутня, тому що востаннє перепис населення проводився у 2001 році.
- По-друге, держава має працювати над збільшенням позитивних ефектів від міграції. Наприклад, знижувати бар’єри для короткострокової та маятникової міграції, підтримувати зв'язок з мігрантами, залучати їх до підприємництва.
- По-третє, на зміну трудовій міграції в інші країни може прийти внутрішня міграція у інші регіоні України. Держава має поширювати інформацію про умови працевлаштування в різних регіонах та пропонувати у службі зайнятості безробітним працевлаштування у них.
- По-четверте, держава має сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері міграції, тобто проводити свідому політику залучення робочої сили з-за кордону, яку проводять сусідні країни ЄС.
Чому ми віримо у міфи про еміграцію?
Ледве не у кожного з нас є знайомі, друзі або родичі, які виїхали на заробітки. Тоді й складається враження, що всі хочуть жити, навчатись або працювати за кордоном.
Втім це, так зване, підтверджувальне упередження - conformation bias. У нас є відчуття, що українці масово їдуть за кордон, тому що чуємо цю тезу від політиків, бачимо друзів-емігрантів навколо і думаємо, що так і є. У цьому випадку треба довіряти не власним припущенням (які тільки погіршуються через провокативні заголовки новин), а статистиці та офіційним даним.
Топ-маніпуляції про еміграцію
1) За останні 5 років з України виїхало 7-13 млн громадян Ігор Коломойський, 02/05/2019 (18:43-19:08) Неправда