Спецтема від "3849.com.ua" - "Знайомі незнайомці". Журналісти сайту будуть знайомити читачів із творчим масивом Кам'янця-Подільського, щоб імена тих, які відомі далеко за межами міста або й країни були відомі у рідному краї.
Володимир Мазуренок, фотограф. Народився у місті Деражня, Хмельницької області. Один з топових фотографів Кам’янця-Подільського, хоча відомий вже і за його межами. Навчався у Кам’янець-Подільському коледжі культури і мистецтва. Улюблений жанр - street photo.
Як фотографія стала частиною вашого життя?
Пам’ятаю, як у дитинстві любив розглядати "Зеніт" старшого брата. Тоді він здавався чимось надто складним і я зовсім не розумів, як це працює. А ще дуже любив переглядати сімейні фотоальбоми, яких у нас вдома багато. Мені подарували першу плівкову "мильничку", коли я навчався у другому класі. Плівки на 24 кадри мені вистачило на годину, що в той час вважалося марнотратством. Мабуть, вже тоді в мене вселився дух репортажного фотографа. До речі, фотографував я тоді весілля своєї сусідки. У провінції не було популярним замовляти фотографа на свята і ним ставав кожен, хто має камеру. У старших класах у мене була все ж "мильничка", але вже цифрова. У школі я часто фотографував комах, птахів і все подібне для вчительки біології, за що мав певні бонуси. Але серйозних намірів присвятити себе фотографії у мене не було. Рішення подати документи в Кам’янець-Подільський коледжу культури та мистецтв виникло спонтанно, коли в буклеті я побачив спеціальність "кіно-фото-відеосправа". Навчання мені давалося легко і на першому курсі в мене з’явилася перша "дзеркалка" "Nikon D60". На третьому курсі я придбав професійну відеокамеру і почав непогано заробляти на весіллях. Але швидко перегорів і вже через два роки камера припадала пилом. Після закінчення навчання стажувався на обласний телеканал, та не зміг працевлаштуватися через проблеми із зором. У 2014 році відкрив власний фотосалон у рідному місті Деражня, але через кризу бізнес не пішов. Провінція затягувала і я не розвивався творчо та професійно, час від часу фотографуючи весілля знайомим. У 2015 мені запропонували вакансію дизайнера у відомій в нашому місті газеті і я переїхав у Кам’янець-Подільський.
Фото: із особистого архіву Володимира Мазуренка
УКам’янці справи пішли краще?
Однозначно. Наприкінці вересня я переміг на фестивалі "Вітрила пригод" (м. Луцьк) в номінації "портрет". У 2015 році відбулося дві масштабні персональні фотовиставки "LifeLapse" у Кам’янець-Подільській міській бібліотеці й "Місто семи культур" у Бердичеві. Після виставки я вперше дізнався як це, коли тебе впізнають на вулиці. До кінця 2016 року у мене вже було достатньо клієнтів, щоб піти з газети та присвятити себе улюбленій справі. У 2016 було ще дві персональні виставки "Street moments" у Жовклі та "StoryLines" у Бердичеві. Ось уже майже два роки я заробляю лише фотографуванням і мене це влаштовує.
Чи маєте улюбленого фотографа, роботами якого надихаєтесь?
О так, з українських найбільше захоплююся світлинами Олександра Ладанівського. Фаворитом серед іноземних залишається Анрі Картьє Брессон, який став батьком жанру вуличної фотографії.
Якому жанру віддаєш перевагу?
Якщо весільне фото для мене хоч і творча, але робота, то вуличний репортаж - це хобі. Чотири з шести моїх персональних виставок були в цьому жанрі. У червні 2017 року моя робота потрапила в топ 50 міжнародної премії "Street art photo 2017". У липні того ж року я переміг у конкурсі "Жовква крізь об’єктив". Тому куди б я не їхав, фотокамера завжди зі мною. І навіть, якщо я зроблю одне хороше фото, то кількаденне носіння камери абсолютно того варте. Щодня навколо нас відбувається багато цікавого, головне - ловити це з правильного ракурсу та в найкращий момент.
З ким зі знаменитостей хотіли би попрацювати?
Ніколи не ставив собі такої цілі. Проте уже працював на весіллі клавішника гурту "МотоР’Ролла", гарна була забава. А ще я люблю фотографувати акторів театру і кіно. Вони усі дуже фотографічні та круто позують. Можливо колись познімаю і голлівудських зірок.
А як часто фотографуєте просто для себе, гуляючи з фотоапаратом?
У Кам’янці фотографую не так часто, як раніше. Хоча, коли є цікава подія чи гарна картинка за вікном, то кидаю все і біжу фотографувати. Серія з цьогорічним першим снігом непогано розлетілася соцмережами. Це завжди приємно, особливо, коли є багато коментарів. Також люблю фотографувати активні види спорту та концерти рок-гуртів. А ще надихають нові міста. Минулої зими за п’ять днів у Празі зробив фото більше, ніж тут за рік.